ВИВЧАЄМО АНГЛІЙСЬКУ МОВУ

Люду всякого чимало створив  Бог на світі,

Одні – пишні, як пампушки, а інші – тендітні,

Такі худі, як трісочки, ніби та билина,

Таке й відра не підніме, бо зломиться спина.

У автобусі тісненько набилося люду,

Аби хоч як розвернутись, треба статись чуду.

Лоб до лоба, пуп до пупа, склеїлись дві баби,

За поручні ухватились, як клешнями краби.

Як автобус руша з місця, чи як повертає,

Товста худу пузом тисне, аж дух забиває.

-Ви, шановна, посуньтеся подалі хоч трішки,

А то бува подавите в кармані горішки.

Чим вас чоловік годує, що вас так розперло?

Живота он відростила, як у пушки жерло.

-Ви на себе подивіться, Мілоська скульптура,

Нема за що й ухватити, шкура й арматура.

Хочеш знати із-за чого я так роздобріла?

Я усе своє життя за людей раділа.

Трьох синочків і дві доні я вивела в люди.

Тому гордість розпирає мої пишні груди.

Мене радість наповнює,  а вас – заздрість сушить

Мене гордість розпирає, а вас – жаба душить.